Благодатна земля Кременчуччини була колись зовсім безлюдною . Перші поселення з'явились в Y-III тисячолітті до н. е. Йшли віки. Кременчуччина зазнавала кочові набіги, монголо-татарські спустошуючі наступи, кримсько-ханські, турецькі завоювання. З метою оборони переправи через Дніпро щоразу виникала потреба відбудови укріплення.

Кременчук був заснований десь у XYI столітті для оборони Лівобережного Придніпров'я. Офіційною датою заснування міста вважається 1571 рік.

За однією з версій назва міста походить від тюркського слова "керменчик", що в перекладі означає "невелика фортеця". Серед інших припущень- легенда про те, що в старі часи, коли тут пропливали каравани човнів, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: "Кремінь! Чув?" Згодом це словосполучення переросло в "Кременчук".

Розташований на розі давніх торгових шляхів, зручний та вигідний стратегічно, він часто страждав від ворогів. В 1625 році біля озера Курукового (поблизу Кременчука) реєстрові козаки разом з запорожцями завдали поразки польсько-шляхетському війську; поляки змушені були укласти мирний договір, який увійшов в історію під назвою Куруківської угоди. В документах про ці події вперше згадується Крюків, що тепер є правобережною частиною Кременчука.

В 1638 році було споруджено Кременчуцьку фортецю, план якої розробив французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, залишивши по собі книгу "Опис України".

У 1649 році Кременчук стає сотенним містом чигиринського полку. Ліквідовано володіння польських магнатів. Та знову точиться низка воєн за владу. Полтавщина і Кременчук стають ареною кривавої громадянської війни. Після Андрусівської угоди 1667 року місто включили до Миргородського полку.
В останні десятиріччя XYII століття - на початку XYIII місто заліковує рани, утворилась низка нових поселень на території Кременчуччини. Жвава торгівля, вигідне географічне положення сприяють швидкому зростанню. Велике значення для розвитку міста мала переправа, яка пролягала на одному із важливіших шляхів, що з'єднували російську Україну з польською.

Через цей тракт здійснювались торгові зв'язки з Угорщиною, Румунськими князівствами, південно-західними окраїнами Польщі. Місто стає губернським.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791 р.р. Кременчук був базою російських військ, тут будувалися кораблі для Чорноморської флотилії- фрегати, канонерки. Тоді ж в місті було засновано збройовий завод з ливарним, ковальським, слюсарним та іншими цехами.

Саме в ці роки в Кременчуці побували великі полководці О.В. Суворов та М.І. Кутузов. Суворов командував Кременчуцькою дивізією. Тяжко поранений у Кінбурзькому бою, він всю зиму і весну 1788 року лікувався в кременчуцькому госпіталі.

В кінці 80-х років XYIII-го століття Катерина II здійснила подорож на південь. Князь Г. Потьомкін разом з губернськими урядовцями здійснював інспекційну поїздку за маршрутом Кременчук- Єлисаветград- Херсон- Сімферополь- Феодосія- Борислав- Кременчук, щоб підготувати території та населення до зустрічі Катерини II. Ретельно готувалися до цієї події: будувалися палаци, насаджувалися арки, прокладалися нові шляхи, на березі Дніпра споруджувалися тріумфальні ворота...

У зв'язку з ліквідацією Катеринославського намісництва в 1796 році Кременчук був приєднаний до Малоросійської губернії. А з 1802 року, з часу поділу Малоросійської губернії на Чернігівську і Полтавську, став повітовим містом Полтавської губернії.

Об'єднання Кременчука і Крюківського посаду позитивно вплинуло на розвиток економіки.

Кременчук став найбільшим промисловим і торговим містом Полтавської губернії; тут було споруджено суконну фабрику, шкіряний завод, панчішну фабрику та інші підприємства. Правобережна частина міста перетворилася на центр соляної торгівлі.

Після реформи 1861 року прискорився розвиток капіталізму: виникають нові фабрики і заводи, перебудовуються старі, велику роль відігравала наявність залізничного мосту через Дніпро, збудованого в 1873 році. В 90-ті роки ХІХ століття в місті було майже 90 підприємств. Залізниця, пароплавство, міська електростанція... Кременчук зростав і багатшав. Нові освітлені вулиці, кінно- залізнична дорога, повітова школа, відкрита бібліотека, прогімназія, стаціонарний театр.

1914 рік. Перша світова війна. Лютнева і Жовтнева революція, диктатура, братовбивче пекло, НЕП, голодомор, репресії- в повній мірі зазнав на собі Кременчук.

Велика Вітчизняна війна. Героїчно захищали Батьківщину й представники Кременчуччини. До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан. Місто було майже знищено тою страшною війною.

Всі післявоєнні роки швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівельні заводи: автомобільний, вагонобудівний та шляхових машин стали серцевиною промисловості міста. В 1959р. трудящі Кременчука вперше побачили могутні "КрАЗи".

Технічний прогрес- електрофікація: побудована Кременчуцька гідроелектростанція.

В 60- 80- ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотужніших в Європі нафтопереробний завод, завод технічного вуглецю... Нові житлові масиви, вулиці, проспекти, парки, сквери, кінотеатри, палаци культури, бібліотеки прикрасили місто.

Після розпаду СРСР з ряду об'єктивних причин економічна ситуація на Україні значно погіршала, що, безумовно, відобразилось на місті. Але, незважаючи на економічні труднощі, в Кременчуці, як і в цілому на Україні, розвиваються ринкові відносини. Місто має великі перспективи соціально-економічного та культурного розвитку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Євселевський Л.І. Кременчуччина з давніх часів до ХІХ століття: Історичний нарис.- Полтава: Криниця, 1995.-95с.
2. Євселевський Л.І. Кременчуччина у ХІХ – на початку ХХ ст.. : Історичний нарис.- Кременчук, 1996.- 144 с.
3. Евселевский Л. И., Пустовит П.Н. Кременчук: путеводитель.- 2-е изд., доп.- Х.: Прапор, 1985.- 111 с.
4. Кременчук // Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область.- К., 1967.- с. 463-490.
5. Кременчук. "Імідж 99": Інформаційно-рекламний каталог.- Кременчук, 1999.- 151 с. Історія Кременчука с.2
6. Лушакова А.М., Євселевський Л.І. Вулицями старого Кременчука.- К.: Техніка, 1997.- 152 с.: іл..- Бібліогр.: с. 152.- Рос.мовою.
7. Нарис історії Кременчука: Наукове видання/ Осташко О.І., Юшко В.М., Крот В.О., Стегній П.А.- Кременчук, 1995.- 179 с.
8. Миколайчик Ф. Д. Город Кременчук: Исторический очерк.- С.- Петербург: Типогр. М. Стасюлевича, 1891 .- 217 с.
9. Полтавщина : Енцикл. довід. / За ред. А.В. Кудрицького .- К. : УЕ , 1992.- 1024 с. Кременчук с. 401-435
10. Юшко В.М. Кременчук. Минуле наддніпрянського міста: Випуск перший. - Кременчук, 2000 .- 12 с.